Батькам

Як допомогти дитині адаптуватися до дитсадка в іншій країні

Часи змінилися — ми живемо в умовах війни. Отже, вимушені опустити планку і прийняти, що ідеально, “як у книжках пишуть”, адаптувати дитину до дитсадка не вийде. Наприклад, за кордоном не завжди можливо провести з малечею перші два тижні в новому середовищі, як зазвичай рекомендують.

Адаптування до дитсадка за кордоном, безумовно, легким не буде. Дитина значно частіше плакатиме, звикання потребуватиме значно більше часу. Це нормально. Не звинувачуйте себе!

Батьки не можуть бути ідеальними, проте роблять все, що в їхніх силах. І як би ми не старалися для своїх дітей, їм все одно буде про що розповісти своєму психотерапевту :)  Треба розуміти, що зараз якраз така історія. Мусимо діяти якомога більш врівноважено та не вимагати від себе максимуму, який був би доречний у мирні часи.


 ❗Серед головних речей, які наразі потрібно запам’ятати матусі:

1. Якщо після переїзду є можливість побути певний час із дитиною, наситити її любов’ю, зробіть це. Але найчастіше жінка опиняється в чужій країні лише удвох із дитиною, і їй треба терміново влаштовуватися на роботу. Тому ви просто маєте віддати малечу в садочок — це буде прагматичним та правильним рішенням, за яке себе не треба картати.

2. Іноді дитина зовсім не розуміє мови, на якій до неї звертаються в новій країні. Буде чудово, якщо мати зможе надати малечі бодай найменший словниковий запас. Зауважте, що дитина може протестувати проти такої матусиної науки. У допомогу — онлайн-курси, мультики, комікси тощо.

3. Дитина з усім впорається. Адаптація до дитсадка — це не та ситуація, яка може дійсно серйозно травмувати психіку дитини. Вона чудово розуміє, що ви передаєте її в руки не чужій, надійній людині. Але дуже важливо заздалегідь познайомити малечу з вихователькою. Якщо вас не пускають у групу, запропонуйте спільну невеличку прогулянку. Або хоча б покажіть фото або відео з новим важливим для дитини дорослим.

4. Майже в кожній країні є садочки, що пропонують різні підходи до дошкільного виховання дитини. Треба враховувати, що під час періоду адаптації для дитини буде найлегше там, де її не напихатимуть знаннями, активно навчаючи буквам, цифрам тощо. Принаймні тимчасово комфортніше там, де просто граються. Тому якщо навіть за віком дитина має готуватися до школи, цю підготовку краще відкласти на рік.

5. У вас виникають запитання до методів виховання в дитсадку? Не мовчіть! Нагадуйте, що ви із країни, де йде війна, що дитина у стресі. Не соромтеся про це говорити! І все ж таки за можливості наполягайте на опції м’якої адаптації. 

 

І, наостанок, дивіться глобально! У психологічному стані дитини можуть бути періоди певного погіршення. Але якщо протягом двох тижнів є хоча б мінімальний прогрес, це означає, що ви все робите правильно.

 

Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР

Джерело: психолог та сімейний консультант Марія Сичинська


Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. 
Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями. 
Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням, а дещо повернеться саме собою.

 
ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ
  1. ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ
    Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebook радить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки. 
    Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).
    2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ
    Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість. 
    3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”
    Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
    Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок. 
    4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ
    Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки,  рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).
    Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитати тут.
    5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ
    Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройз, як діяти при панічній атаці.
Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:
  • покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю 
  • потерти кінчик носу
  • надавити не сильно на очні яблука з двох боків
  • якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
  • сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота
  • змащувати губи, полоскати рот водою
  • витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини
  • подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо
  • розтерти тіло
  • розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки 
  • покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
  • розтерти руки, прикласти до нирок.
6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ
Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.
7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ
  • Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким. 
  • Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
  •  Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ
Психологиня Світлана Ройз пише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному. 
9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.
Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.
10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ
Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно  дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити  в ігровій формі. Можна застосовувати гру «Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному. 
Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути. 
 
КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ
Національна психологічна асоціація з початком військових дій силами небайдужих людей зібрала психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес. Щоб звернутися за допомогою до центру – треба заповнити анкету.
Бот першої психологічної допомоги із порадами психологічної підтримки для себе та щоб підтримати інших.
Також Міністерство освіти і науки України з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00 тут .
Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій “Розкажи мені”, створена Інститутом когнітивного моделювання, МОЗ. Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.
Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.
Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР

Як подбати про дитину, якщо ви знаходитесь з нею в укритті (поради від Світлани Ройз)
• Чітко та коротко відповідайте на запитання дитини, навіть на найбільш тривожні.
• Поясніть: «В країні йде війна, але наша армія дуже сильна (зробіть акцент на цих словах) і вона зупинить ворога».
• Поясніть сигнали сирени: «Коли ти чуєш сирени – наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають»
• Запевніть дитину, що ви зараз в безпеці: «Я – дорослий, я тебе захищу», «У нас є план, я знаю що робити», «Дивись скільки людей разом, і наша армія нас захищає»
• Дозвольте дитині виявляти всі свої емоції. Не соромте за страх.
• Не порівнюйте з іншими, підбадьоруйте «Ти молодець. Ти так гарно справляєшся», «Ти мій герой/моя героїня»
• Візьміть з собою улюблену іграшку, річ, просто стисніть руку дитини , зробіть з хустинки ляльку мотанку.
• Попросіть дитину обійняти вас дуже міцно.
• Робіть вправи, що задіюють тіло: потягування, розтягування; бити стіну чи упиратись в неї.
• Направляйте рух дитини: хай стрибає в класики, сидячи на сідницях.
• Дайте пограти гру на телефоні.
• Дозвольте підліткам дистанціюватись, помовчати, переглянути інтернет .
• Дайте дитині доручення і можливість проявити емоції.
• Дозвольте дитині поспівати, поліпити, помалювати, поскладати лего (зняти напругу, страх).
• Допоможіть дитині уявити себе, свою родину під захисним куполом– малювати, створити його з підручних матеріалів
• Якщо дитина бліда, не реагує на контакт, розгойдується – розітріть руки, мочки вух, дайте солодкий чорний чай і шоколад, візьміть на руки, обійміть, похитайте, поспівайте
• Звертайтесь до дитини на ім'я, говорячи «Тато й мама поруч. Ми справимось»
Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело: https://youtube.com/playlist?list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS


Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною (поради від Світлани Ройз)

1 етап – інформація.
• Дитині важливо сказати «Ми робимо все можливе, щоб ти був у безпеці. Нам потрібно знайти безпечне місце, поїхати звідси. Разом з нами їде багато людей. Ми поїдемо (транспорт). Там нас зустрінуть і допоможуть. Бачиш, скільки добрих людей»
• Говоріть впевнено, спокійно.
• Якщо дитина розплачеться, бо не хоче покидати дім, друзів, іграшки – підтримайте її «Мені теж сумно. І мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я могла – я б усе зробила, щоб війна припинилась і все було як раніше. Дивись, який ти герой, ти так нам допомагав. Зараз нам потрібна твоя допомога, щоб ми були в безпеці. Спочатку ми будемо мати тимчасовий будинок, а потім повернемось додому. Я тебе люблю і ми обов'язково впораємось»
• Можна запропонувати сфотографувати будинок, вулицю, взяти улюблену річ.
• Запевніть «Як тільки вдома у нас стане безпечно – ми одразу повернемось»
• Якщо дитина переживає, що не побачить ніколи своїх друзів – «Я впевнена, що побачиш. Ти зможеш їм дзвонити і писати. Але у тебе ще з'являться нові. І будуть у тебе і нові, і старі друзі»
• Якщо батько залишається: «Ми їдемо зараз з тобою удвох. Тато приєднається як тільки зможе, чи ми до нього повернимось. Він буде робити все можливе, щоб бути з нами. Тато тебе дуже любить. Він, як і ти, герой. Ми будемо молитися за нього, і наша любов буде з ним, а його з нами».
• Дозвольте дитині проявити всі свої емоції, не осуджуйте (плакати, кричати, злоститись)
• Коли заспокоїться, спитайте «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?»
• Якщо їдете за кордон, візьміть кілька книг написані на рідній мові.
2 етап – правила
• Потрібно сказати дитині «Зараз на потрібна твоя допомога. Ти робитимеш те, що я проситиму: будеш завжди поруч, нікуди не тікатимеш, ні з ким чужим не йдеш, спробуєш не вередувати. Нам в дорозі не завжди буде зручно, але ми впораємось. Домовились?». Обов'язково потисніть дитині руку «Дякую, я знала, що на тебе можна покластися»
• Переконайтесь, що дитина знає своє ім'я та прізвище, імена батьків та родичів, які її супроводжують.
• Покладіть дитині у кишеню лист з її та вашими даними.
• Для відволікання – дайте дитині доручення відповідно віку (слідкувати за рюкзаком, іграшкою, водою, щоб вчасно пити).
• В дорозі часто давайте дитині відчуття опори – торкайтесь її, говоріть з нею, говоріть лагідно, співайте пісні.
• Якщо дитина скаржиться через свій стан (гіперактивна, млява, примхлива, тривожна) – вислухайте її . Це ваше розуміння.
• Постійно підтримуйте «Дякую, що ти допомагаєш нам. Бачу, що тобі складно, але ти справляєшся»
• Повторюйте ваші щоденні ритуали – обійматися, читати книгу чи співати перед сном, промовляти секретні слова.
• Поговоріть про тварин, які носять будинок із собою «Уяви, що ти равлик – чик-чирик і ти в хатці»
• По приїзді «Ось ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом це зробили. Зараз будемо знайомитись. Не знаю чи нам він сподобається. Але ми спробуємо його зробити нашим. Ми як равлики – наш будиночок завжди з нами. А до інших ми звикнемо. Я тебе люблю. У нас все буде добре»
Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело: https://youtube.com/playlist?list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS


Декілька порад батькам від психологів у цей непростий час:

https://www.facebook.com/306443862737514/posts/4749266001788589/


Повітряна тривога та дитяча тривожність. Як краще зрозуміти дитину.

https://drive.google.com/file/d/18kT44lI6btzO8YtxdTqWI65XoB0jhlIK/view


Техніки заспокоєння дітей від Олени Дацун

Дитина реагує на емоційний стан мами, за принципом акумулятора. Спокійна мама впродовж дня – дитина спить спокійно вночі. 

- Ваша будь-яка реакція нормальна в цих ненормальних умовах.

- Дихайте! За будь якою методикою. 

Детальніше...


5 порад для батьків
Як підтримати дітей у цей непростий час війни

1. Бути поруч. Пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути
наодинці.
2. Бути прикладом. Більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими в цьому. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися. Це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати. Ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися. Це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербанк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не
обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть
демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою
залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності
(психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі
стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме
такими – наші діти!

Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело: Олег Романчук від імені команд «Кола сім’ї», Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, Інституту психічного здоров'я Українського католицького університету


Як надати дитині першу психологічну допомогу?
6 порад для батьків


















Інструкція для батьків та дітей з ментальними порушеннями, як поводитись під час війни "Для маленьких ГЕРОЇВ та їх батьків"


Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР

https://www.facebook.com/familycorp.ua/posts/1390693291402524



ЯК БАТЬКАМ ТРИМАТИ СВОЮ ТРИВОГУ ПІД КОНТРОЛЕМ
(Поради від психолога Діани Житня-Кебас)


Дорослим тривожно. З тривогою батьків тривоги дітей зростають. Діти можуть не бачити всієї картини та нагнітати. А батьки зі зрозумілих причин не завжди можуть приділити достатньо уваги дітям.

Говоріть з дітьми!
Допомагайте прояснити ситуацію. Розповідайте, що ви плануєте робити. Ви повинні переконати дітей, що Ви справляєтеся із ситуацією. У ситуації невизначеності ви можете метушитися, турбуватися, емоціонувати, розгубитися. Але найважливіше – зосередитись і переконати себе в тому, що ви зі всім справляєтесь і будете справлятися. Це ваше найголовніше завдання як мами і тата.

Що ви можете робити, щоб контролювати ваш рівень тривоги:
 Зверніть увагу на свої ресурси та можливості, зафіксуйте їх: є їжа, вода, світло, діти поряд, люди ходять, документи при собі, усе необхідне під рукою, є підтримка близьких, є план дій на екстрений випадок.
 Постарайтеся відтягувати себе від новин хоч на якийсь час або визначте певний час для їх відстеження: інформація може нагнітати тривогу. Особливо фейкова інформація.
 Кожну одну-дві години проводьте бесіду з рідними, транслюючи, що з вами все добре, ви справляєтеся, можете говорити про побутові речі, обговорювати щось ще, крім новин, щось просте – погоду, науку, тварин, мистецтво тощо.
 Робіть прості справи: готуйте їжу, прибирайте, сідайте пити чай, робіть зарядку, грайте у прості ігри, разом вигулюйте собаку, слухайте музику. Займіться справами по роботі, складіть план із завдань на сьогодні. 
 Обіймайтеся.
Вашим дітям потрібна опора. І цю опору маєте дати їм ви.

Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5319-holovnyi-mesedzh-batkiv-ditiam-vy-
spravlyayetes


Як підтримати підлітка у кризовій ситуації

UNICEF Ukraine на своїй сторінці у фейсбук опублікувала поради про те, як підтримати підлітків у нинішніх умовах.
Підлітки вже достатньо дорослі, щоб розуміти все, що відбувається, але не мають досвіду, аби впоратися зі своїми емоціями та почуттями. В умовах війни вони особливо вразливі.
Збережіть для себе поради від психологів про те, як сьогодні підтримати свою дитину:
🔹Говоріть і слухайте. Знаходьте час та уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають. Роз’ясніть відомі вам факти та надавайте дітям правдиву інформацію (з урахуванням вікових особливостей) про ситуацію, в якій опинилася країна в цілому та ваша родина, зокрема.
🔹 Дозвольте емоціям бути. Розповідайте про свої почуття та поясніть дитині, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Проте надалі важливо стабілізуватися і відволіктися буденними справами настільки, наскільки це можливо.
🔹 Плануйте майбутнє 💭 Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як настане мир. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.
🔹 Обіймайтеся 🫂 Обіймайте свого підлітка та інших членів сім’ї не менше 8 разів на день. Тактильний контакт вкрай важливий в умовах невизначеності і стресу.
🔹 Подивіться разом улюблені фільми 🎬 Це можна зробити навіть перебуваючи в укритті. Обирайте життєствердні фільми, які дарують надію, обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після найтемнішої ночі настає ранок.
🔹 Читайте вголос 📚 Спільне читання вголос дає відчуття захищеності та спокою. Читайте разом книжку, яку ви вже добре знаєте, або нову, до якої ніяк не доходили руки.
🔹 Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини. Відмічайте навіть незначні досягнення. Вселяйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.
🔹 Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Сприяйте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.
🔹 Долучайте підлітків до допомоги іншим. Але робіть це за умов максимальної безпеки. Розкажіть дитині, як саме можна допомогти, підтримати інших, долучайтеся до допомоги разом з нею. Водночас поясніть дитині, що пріоритетом повинна бути її безпека.
🔹 Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.
Пам’ятайте ❗️ Ви незамінна людина в житті дитини. Ви для неї опора та острівець безпеки. Бути такою людиною можливо лише за умови, що ваш ментальний стан залишається стабільним та стійким.


Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело: https://www.facebook.com/UNICEFUkraine/posts/5100605950003895



 
Корисний застосунок для занять з дітками для мобільних та планшетів
       Українці створили мобільний застосунок, що допомагає батькам дбати про емоційний та психічний стан дітей під час війни

       Застосунок Hearty підказує прості ігри та активності. Працює оффлайн і його можна використовувати навіть в укриттях. У застосунку доступні книги від Барабуки, аудіоказки українською та інший контент для дітей. Застосунок безкоштовний.

  Завантажити: https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25






Поради для сімей, які залишають Україну

Куди б людина не прямувала, вона обов’язково повинна подбати про свою безпеку, безпеку своїх дітей та рідних.
Як це відбувається і що вам встане в пригоді, коли ви збираєтесь перетнути кордон.
Волонтери у приймаючих громадах та навколо них збираються та супроводжують біженців у безпечні місця. Багато волонтерів незареєстровані офіційно, просто прийшли з бажанням допомогти родинам біженців отримати житло та підтримку. Але під прикриттям надання допомоги на прикордонних переходах також діють торговці людьми та інші злочинці, які прагнуть скористатись важким становищем жінок і дітей, які рятуються від війни.
Якщо ви перетинаєте кордон:
 Не довіряйте пропозиціям про роботу чи освіту, окрім як від органів влади, особливо якщо на вас тиснуть з вимогою негайно погодитись або вимагають розлучитися з друзями чи родиною.
 Зберігайте електронні та паперові копії паспорта, посвідчення особи та інших документів.
 Ніколи не залишайте свій паспорт, посвідчення особи чи інші документи незнайомій людині.
 Намагайтесь завжди залишатися поряд з родиною та друзями. Завжди безпечніше подорожувати з людьми, яких ви знаєте.
 Якщо вам потрібно сісти в машину з кимось, кого ви не знаєте, сфотографуйте номерний знак і надішліть його комусь, кому ви довіряєте. Скажіть цій людині, куди ви їдете і коли ви повинні прибути.
 Будьте дуже обережні, передаючи свої особисті дані іншим особам, зокрема в соціальних мережах.
 Якщо незнайомець пропонує допомогу, але у вас це викликає підозру, довіртеся своїй інтуїції.
Якщо ви подорожуєте з дітьми:
 Переконайтесь, що ваші діти знають свої повні імена, ваше повне ім’я та ваш номер телефону, допоможіть їм регулярно повторювати цю інформацію.
 Визначте місце зустрічі та плануйте зустрітись там з вашою дитиною, у випадку, якщо вона загубилась.
 Для малих дітей підготуйте ідентифікатор (наприклад, браслет або щось, що прикріплюється до їхнього одягу) з іменем дитини та вашими контактними даними.
 Для дітей з мобільними телефонами збережіть свій контакт в їх телефоні як «АА Контакт для екстреної допомоги 1», а контакт довіреної людини як «АА Контакт для екстреної допомоги 2» тощо.
 Поговоріть зі своїми дітьми про потенційні ризики подорожей і заохочуйте їх ділитися з вами всім, що може їх турбувати.
 Максимально дозвольте дітям відпочивати, спати та навіть грати під час подорожі. Завжди тримайте своїх дітей під наглядом. Не дозволяйте своїм дітям ходити кудись без вас.
 Якщо хтось чинить або погрожує вчинити насильство щодо вас чи ваших дітей, негайно перейдіть в безпечне місце, перш ніж повідомляти поліцію.
 Під час подорожі тримайте дитину за руку або вживайте інших заходів, щоб тримати її поруч.
 Остерігайтеся тих, хто пропонує вам роботу, притулок чи освіту для ваших дітей. Не приймайте пропозиції послуг або підтримки від когось, крім уповноважених посадових осіб.
Якщо ви допомагаєте дитині без супроводу:
 Не думайте, що дитина загубилася. Батьки або опікуни можуть бути поруч.
 Запитайте у людей поряд, чи знають вони дитину. Запитайте ім’я дитини та інші дані про сім’ю.
 Не погоджуйтесь на допомогу від незнайомця, який пропонує провести дитину в безпечне місце.
 Завжди тримайте при собі речі дитини. Це може допомогти владі відстежити її родину.
 Не передавайте інформацію про дитину нікому, окрім компетентних органів.
 Зв’яжіться з компетентним органом – таким як місцева влада, прикордонна поліція або консульська служба України в країні перебування. Повідомте інформацію та місце розташування дитини та дотримуйтесь інструкцій органів влади.
 Поясніть дитині, що буде далі, не обіцяючи знайти її батьків, щоб не викликати у неї додаткові хвилювання.
 Не залишайте дитину, доки вона не буде безпеці під захистом компетентних органів.

Коли людина перетнула кордон, знаходиться в безпечному місці, навіть, якщо задоволені її основні потреби та потреби для свого проживання в даній країні, вона все одно буде думати «Що далі? Як жити? Як там мої рідні-знайомі?» тощо.
Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан людей, особливо дітей, через можливі труднощі прийняття (специфічне світосприйняття, пригніченість психічних функцій, наявність психологічного травмування (синдром свідка) та адаптації до нової життєвої реальності.
Такому стану характерні:
 неадекватна самооцінка; 
 втрата перспективи та проблеми із плануванням; 
 відсутність відчуття повної безпеки;
 підвищений рівень песимізму,
 важке стримування емоцій; 
 зміна соціальної активності; 
 поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:
 нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
 підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими); 
 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
 проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).
Це нормальна реакція організму в період тривалого стресу. 
Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу.
Тому для покращення внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов варто:
- допомогти дитині:
 важливо зберігати звичний режим життя дитини;
 по можливості святкуйте важливі для дитини події (день народження, державні та національні свята, домашні свята);
 створюйте приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць;
Такі моменти дозволять збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями.
 намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома - це додасть душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволить відновити почуття стабільності життя;
 продовжуйте навчання (наприклад, офлайн у місцевій школі, онлайн в українській школі);
 за можливості, продовжуйте ті активності, в які була включена дитина вдома (займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки);
 підтримуйте рухову активність дитини: достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі, здійснювала піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі;
 залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця - долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім
українцем.
- допомогти дорослому:
 прийняти ситуацію та нові обставини (так буде не завжди - війна закінчиться) ;
 ваші емоції - це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
 якщо є потреба – запишіться на місцеві мовні курси;
 знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
 намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — для здоров’я корисно і так швидше познайомитеся з місцевістю;
 приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
 якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам, близьким, незнайомим людям);
 не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
 відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).

Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерело:
https://knowledge.org.ua/poradi-dlja-simej-jaki-zalishajut-ukrainu-budte-uvazhni-ta-berezhit-sebe/
Група Viber «Психологічна підтримка»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)