Співчуття потребує кожен. Адже люди, які відчувають його по відношенню до себе, до інших, краще справляються з життєвими труднощами. Особливо ця якість потрібна тим, хто пережив травматичну ситуацію, хто став свідком військового вторгнення, хто тривалий час ховався від куль.
Співчуття - це природне почуття по відношенню до себе та інших, якість, здатна змінити на краще життя кожної людини. У психології співчуттям називають не стільки почуття, скільки поведінка, яка заснована на розумінні страждань – своїх або іншої людини. Співчуття означає здатність відчути біль і страждання іншої людини або живої істоти. Цією рисою характеру може мати тільки добра і чуйна особистість, уважна до оточуючих.
Усвідомлюючи причини і особливості дискомфорту, людина здатна усунути або знизити інтенсивність болю.
Відсутність співчуття або невміння його проявляти найчастіше призводять до проблем з оточенням і з самим собою. Якщо ви здатні співчувати іншим, значить, розумієте почуття інших людей. Це допомагає встановлювати міцні взаємини.
Співчуття – це вміння вислухати того, хто в біді. Коли людина розповідає про те, що трапилося і бачить, що її уважно слухають і переживають за неї, то проблема здається вже не такою страшною. В колі близьких і чуйних людей людина не відчуває себе самотньою, вона розуміє, що може розраховувати на підтримку і допомогу.
Проявити співчуття – це вислухати співрозмовника, зрозуміти його емоції. Для цього емоції доведеться пропустити через себе. Щиро співчуваючі люди переживають так само, як і той, кому це співчуття потрібно. Це вселяє в людину віру і допомагає їй забути тривоги. Співчуття робить людей добрими. Тобто співчуваючи іншому, людина допомагаю собі.
Щоб відчути біль і тугу іншої людини зовсім не обов’язково бути знайомим з нею. Для прояву співчуття не потрібні імена або прізвища, досить доброго серця і бажання, пориву прийти на допомогу тому, хто її потребує.
Співчуття потрібно кожному, але не всі можуть правильно проявляти ці якості. Найкраще це робити в таких формах:
1. Слова співчуття. Говоріть, що відчувати біль у важкій ситуації – це нормально, нагадуйте, що ви поруч і готові допомогти. Підтримка набагато корисніше, ніж згадка про те, що комусь гірше.
2. Похвала. Важливо говорити собі та іншим про хороші якості, досягнення. Це припиняє самоїдство і пошук винних, допомагає примиритися зі складною ситуацією, прийняти факти і не провалитися в розпач.
- Вдаватися у дискусії про причини того, що відбувається. Зараз не місце і не час. Поговоримо про це через кілька років, після того, як усе закінчиться... або взагалі не поговоримо.
- Довго та драматично розповідати, як погано вам. Навіть якщо це так. Людині, яка перебуває у стані ще більшого стресу, це не принесе полегшення, лише роздратування чи почуття провини.
- Намагатися вилікувати гумором. У кращому випадку зроблять зауваження: «Знаєш, нам тут не смішно».
- Знецінювати переживання співрозмовника фразами: «Не переживай/не панікуй/не засмучуйся!», «Я вже думав, все набагато гірше»
- Приймати на свій рахунок агресію. Злість - логічна реакція в сьогоднішніх умовах. Листування в інтернеті або телефонна розмова стає віддушиною. Як реакцію можна відповісти: «Я розумію, що ти злишся і маєш на це право». І далі фраза-підтримка.
Але за жодних обставин не ображайтесь, не виправдовуйтесь, не проявляйте агресії!
Пам’ятайте - не можна надмірно занурюватися в страждання інших людей. Важливо вміти зупинитися і не завдати шкоди собі чужими нещастями. Крім того, унаслідок постійного співчуття особистість відчуває свою слабкість, потребу в сторонній допомозі. Подібні люди не здатні жити своїм самостійним життям, їм завжди потрібна підтримка з боку. Постійне співчуття стає причиною того, що ви не зумисне перешкоджаєте усвідомлення відповідальності за власні дії страждаючої людини.
Тому важливо не просто вміти співпереживати, а й відчувати межу, коли потрібно захистити себе від чужих емоцій, щоб не завдати собі шкоди.
Коли ви відчуєте, що надто близько приймаєте чужі переживання, пробуйте стримувати емоції. Не варто занурюватися в чужі проблеми. Підтримуйте людину, переконуйте її, що вона не одна. Але рішення для ситуації їй потрібно шукати самій; вчіться концентруватися і повертатися в початковий стан, коли розумієте, що потрапляєте в чужі проблеми. Переривайте розмову, поки не відчуєте, що здатні нормально розуміти
ситуацію.
Для підтримки необов’язково пропускати крізь себе негативну енергетику. Вислухайте, але не переживайте надмірно сильно.
У той час як співчуття може більше схилятися до дії, щоб полегшити чиюсь біль, емпатія означає, що ви намагаєтеся зрозуміти перспективи, рішення і мотивацію людини для своїх дій.
Завдяки емпатії ми відчуваємо підтримку і можемо надавати її іншим.
Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй. Разом з тим ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина.
Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. Емпатія потрібна для того, щоб комунікувати зі світом, постійно оновлювати інформацію про те, що відбувається, і розуміти, коли треба надати допомогу. Якби ми не відчували емпатії, кожен робив би що хотів – у нас не працювали б жодні соціальні норми чи правила.
Коли бачимо людей, які сильно емпатують іншим, ми можемо помилково вважати їх дуже добрими та милосердними, думати, що вони дуже людяні. Але такий рівень співпереживання може бути занадто деструктивним для цієї людини. Коли емпатії занадто багато, ми не можемо з нею впоратися. Надмірне занурення в почуття іншої людини може бути небезпечним і сигналізувати про те, що ми самі маємо багато переживань, з якими так і не розібралися. Тому емпатія без негативних наслідків повинна
мати чітку межу, за яку ми не переходимо.
Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями.
1. Зрозуміти відчуття. Знайдіть в інтернеті перелік емоцій, роздрукуйте його або запишіть на аркуші. Ознайомтесь з ними і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти себе, описати свої емоції іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально».
2. Активно слухати. Активно слухайте людину і будьте з нею тут і зараз. Намагайтеся почути, про що людина говорить. Можете переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває. Так людина розуміє, що її чують.
3. Вправа «Кам’яне обличчя».
Співчуття - це природне почуття по відношенню до себе та інших, якість, здатна змінити на краще життя кожної людини. У психології співчуттям називають не стільки почуття, скільки поведінка, яка заснована на розумінні страждань – своїх або іншої людини. Співчуття означає здатність відчути біль і страждання іншої людини або живої істоти. Цією рисою характеру може мати тільки добра і чуйна особистість, уважна до оточуючих.
Усвідомлюючи причини і особливості дискомфорту, людина здатна усунути або знизити інтенсивність болю.
Відсутність співчуття або невміння його проявляти найчастіше призводять до проблем з оточенням і з самим собою. Якщо ви здатні співчувати іншим, значить, розумієте почуття інших людей. Це допомагає встановлювати міцні взаємини.
Співчуття – це вміння вислухати того, хто в біді. Коли людина розповідає про те, що трапилося і бачить, що її уважно слухають і переживають за неї, то проблема здається вже не такою страшною. В колі близьких і чуйних людей людина не відчуває себе самотньою, вона розуміє, що може розраховувати на підтримку і допомогу.
Проявити співчуття – це вислухати співрозмовника, зрозуміти його емоції. Для цього емоції доведеться пропустити через себе. Щиро співчуваючі люди переживають так само, як і той, кому це співчуття потрібно. Це вселяє в людину віру і допомагає їй забути тривоги. Співчуття робить людей добрими. Тобто співчуваючи іншому, людина допомагаю собі.
Щоб відчути біль і тугу іншої людини зовсім не обов’язково бути знайомим з нею. Для прояву співчуття не потрібні імена або прізвища, досить доброго серця і бажання, пориву прийти на допомогу тому, хто її потребує.
Співчуття потрібно кожному, але не всі можуть правильно проявляти ці якості. Найкраще це робити в таких формах:
1. Слова співчуття. Говоріть, що відчувати біль у важкій ситуації – це нормально, нагадуйте, що ви поруч і готові допомогти. Підтримка набагато корисніше, ніж згадка про те, що комусь гірше.
2. Похвала. Важливо говорити собі та іншим про хороші якості, досягнення. Це припиняє самоїдство і пошук винних, допомагає примиритися зі складною ситуацією, прийняти факти і не провалитися в розпач.
- Співчуття словами. Ця навичка всім зараз потрібна. Якщо у вас є родичі, друзі, знайомі, про яких ви думаєте зараз, за яких турбуєтеся, обов'язково напишіть їм! Мовчання близьких людей дуже ранить.
- Спочатку коротко і чесно назвіть причину з якої пишете або з якої пишете тільки зараз: «Переживаю за вас», «Весь час думаю, як ти, але не наважуюсь запитати».
- Використайте замість «Як ти?» інші запитання: «Як ситуація в цілому?», «Що у вас зараз відбувається?», «Що ти робиш зараз?», «Що плануєш робити далі?»
- Використовуйте активне слухання — це найкраща техніка для підтримки людини.
- Поділіться переживаннями – знімає тягар, напругу, відчуття, що ти не один.
- Просто слухайте, просто будьте поряд. Якщо людина відповідає однозначно і неохоче, не варто влаштовувати допит із пристрастю
- Підтримуйте і не знецінюйте. Для цього використовуйте фрази, що містять у собі турботу і віру в найкращий результат подій: «Сил тобі все це пережити!», «Бережи себе! Я вірю, ти впораєшся!», «Дорожу тобою і вірю, що це божевілля скоро закінчиться!». Для віруючих: «Бережи тебе Бог!», «Молюсь за вас!».
- Запропонуйте допомогу. Залежно від ступеня близькості людини, якій ви пишете і вашої рішучості допомогти, можна запитати: «Що я можу зробити для тебе?»
- Позначте перспективу. Домовтесь, що ви на зв'язку і вам можна зателефонувати або написати, якщо буде така потреба. Підкресліть, що це не «разова акція» і ви готові бути поряд. Навіть якщо людина не напише, думка про те, що ви поруч є підтримуючою.
- Вдаватися у дискусії про причини того, що відбувається. Зараз не місце і не час. Поговоримо про це через кілька років, після того, як усе закінчиться... або взагалі не поговоримо.
- Довго та драматично розповідати, як погано вам. Навіть якщо це так. Людині, яка перебуває у стані ще більшого стресу, це не принесе полегшення, лише роздратування чи почуття провини.
- Намагатися вилікувати гумором. У кращому випадку зроблять зауваження: «Знаєш, нам тут не смішно».
- Знецінювати переживання співрозмовника фразами: «Не переживай/не панікуй/не засмучуйся!», «Я вже думав, все набагато гірше»
- Приймати на свій рахунок агресію. Злість - логічна реакція в сьогоднішніх умовах. Листування в інтернеті або телефонна розмова стає віддушиною. Як реакцію можна відповісти: «Я розумію, що ти злишся і маєш на це право». І далі фраза-підтримка.
Але за жодних обставин не ображайтесь, не виправдовуйтесь, не проявляйте агресії!
Пам’ятайте - не можна надмірно занурюватися в страждання інших людей. Важливо вміти зупинитися і не завдати шкоди собі чужими нещастями. Крім того, унаслідок постійного співчуття особистість відчуває свою слабкість, потребу в сторонній допомозі. Подібні люди не здатні жити своїм самостійним життям, їм завжди потрібна підтримка з боку. Постійне співчуття стає причиною того, що ви не зумисне перешкоджаєте усвідомлення відповідальності за власні дії страждаючої людини.
Тому важливо не просто вміти співпереживати, а й відчувати межу, коли потрібно захистити себе від чужих емоцій, щоб не завдати собі шкоди.
Коли ви відчуєте, що надто близько приймаєте чужі переживання, пробуйте стримувати емоції. Не варто занурюватися в чужі проблеми. Підтримуйте людину, переконуйте її, що вона не одна. Але рішення для ситуації їй потрібно шукати самій; вчіться концентруватися і повертатися в початковий стан, коли розумієте, що потрапляєте в чужі проблеми. Переривайте розмову, поки не відчуєте, що здатні нормально розуміти
ситуацію.
Для підтримки необов’язково пропускати крізь себе негативну енергетику. Вислухайте, але не переживайте надмірно сильно.
У той час як співчуття може більше схилятися до дії, щоб полегшити чиюсь біль, емпатія означає, що ви намагаєтеся зрозуміти перспективи, рішення і мотивацію людини для своїх дій.
Завдяки емпатії ми відчуваємо підтримку і можемо надавати її іншим.
Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй. Разом з тим ми ніколи не відчуваємо те саме, що відчуває інша людина.
Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. Емпатія потрібна для того, щоб комунікувати зі світом, постійно оновлювати інформацію про те, що відбувається, і розуміти, коли треба надати допомогу. Якби ми не відчували емпатії, кожен робив би що хотів – у нас не працювали б жодні соціальні норми чи правила.
Коли бачимо людей, які сильно емпатують іншим, ми можемо помилково вважати їх дуже добрими та милосердними, думати, що вони дуже людяні. Але такий рівень співпереживання може бути занадто деструктивним для цієї людини. Коли емпатії занадто багато, ми не можемо з нею впоратися. Надмірне занурення в почуття іншої людини може бути небезпечним і сигналізувати про те, що ми самі маємо багато переживань, з якими так і не розібралися. Тому емпатія без негативних наслідків повинна
мати чітку межу, за яку ми не переходимо.
Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями.
1. Зрозуміти відчуття. Знайдіть в інтернеті перелік емоцій, роздрукуйте його або запишіть на аркуші. Ознайомтесь з ними і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти себе, описати свої емоції іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально».
2. Активно слухати. Активно слухайте людину і будьте з нею тут і зараз. Намагайтеся почути, про що людина говорить. Можете переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває. Так людина розуміє, що її чують.
3. Вправа «Кам’яне обличчя».
У вправі беруть участь дві людини. Одна говорить про свої переживання, ділиться ситуацією, яка викликає в неї емоції, а друга при цьому має повністю блокує будь-які емоційні вирази обличчя. Виконання – 3 хвилини, після цього – зворотній зв'язок: визначте, як почувалися той, хто говорив і не відчував емпатії, і людина з «кам’яним обличчям».
4. Вправа «Дивитись в очі 4 хвилини».
Експеримент Артура Аарона - люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.
4. Вправа «Дивитись в очі 4 хвилини».
Експеримент Артура Аарона - люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.
Матеріал опрацювали та подали працівники НМЦПССР
Джерела:
https://www.sablinatz.com/post/%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D1%87%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C
https://pyrogiv.kiev.ua/spivchuttya-shho-ce-take/
https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/simple-words/287257-ya-postiyno-spivperezhivayu-inshim-scho-take-empatiya-i-chomu-tse-ne-zavzhdi-dobre
Джерела:
https://www.sablinatz.com/post/%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D1%87%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C
https://pyrogiv.kiev.ua/spivchuttya-shho-ce-take/
https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/simple-words/287257-ya-postiyno-spivperezhivayu-inshim-scho-take-empatiya-i-chomu-tse-ne-zavzhdi-dobre
Немає коментарів:
Дописати коментар